Книга “24.02”

Прочитавши кілька історій із збірки молодого сучасного письменника – пана Андрія я вирішив поділитись думками про його роботу.

В першу чергу виділяється стиль написання, я б його назвав “текстовим блогом” – водночас легко та незвично, читач наче читає сценарій до чергового випуску блогера. Як поціновувач детективного жанру мені було дуже цікаво перечитувати щоб якомога швидше дістатись фіналу історії. Але, в свою чергу, хочу виділити той факт що в деяких історіях мені забракло опису екшн-деталей, які притаманні детективним історіям. Для прикладу: на мою думку читачам історії із транспортуванням тіла було б цікаво дізнатись більше деталей про сам процес пакування та атмосфери поїздки в присутності мерця людей які раніше не мали нічого спільного із такою діяльністю. Зрештою, деталізація розвʼязки – це чи не єдиний момент який має простір для покращення.

Якщо підсумувати то історії із першого до останнього речення наповнені присутністю автора в епіцентрі подій про які він розповідає, а це один із найважливіших факторів передачі справжніх емоцій подій. Я впевнений, що даний збірник, враховуючи зручність розміру історій, буде користуватись великим попитом серед людей яким буде цікаво відчути всі емоції та почуття від 1 лиця.

Книжку прочитав на «одному подиху». Вважаю її обов’язковою для прочитання, щоб ніхто і ніколи не зміг забути цієї війни.
В нашій історії ми постійно боремось за свою свободу, і я дуже вірю, що такі книжки можуть хоч трішки передати наступним поколінням, як дорого в черговий раз вона нам далась.

Нормально, спокійно і передбачувано котилося собі наше життя. А потім в якийсь момент щось зламалася і пішло не так. Спершу коронавірус (чи ж можна було припустити, що таке станеться?), а тепер взагалі… війна (навіть у найстрашнішому сні таке не могло приснитися). Ми є очевидцями подій, які будуть вивчатися і аналізуватися майбутніми істориками. І такий щоденник, де правдиво, просто, спокійно, без пафосу і прикрас описується кожен день із сьогоднішнього життя, читати дійсно цікаво. Навіть для того , щоб порівняти чиїсь відчуття із своїми.

Пан Андрій – непересічний сучасний український письменник. Його перші дві книги, присвячені абсолютно різним темам, що свідчить про багатогранність таланту письменника. Прочитавши декілька уривків із нової збірки хочу поділитись своїми враженнями. Та перш за все, я як історик, не можу не згадати про актуальність і важливість цієї книги. Хроніки війни описані очевидцем – не тільки цікавий твір, а й цінне історичне джерело для істориків.
Проста мова, емоції, динамічність, роздуми та цікаві спостереження автора – затягнули мене так, що неможливо було відірватись від рядків. Читаючи щоденник війни, мимоволі переносишся в епіцентр подій разом з автором та переживаєш той спектр емоцій очевидця. Ілюстрації чудово доповнюють рядки передаючи атмосферу нашої реальності. Рекомендую прочитати всім причетним та непричетним!

Автор розповідає про події, які випали на долю нашого народу, про війну, яку було розв’язано проти країни, про геноцид в 21 столітті. Це локальні історії з центру подій, свідком яких є сам автор, тому читаючи рядки книги можна відчути себе на його місці, відчути як війна проникає в життя кожної людини, кожної душі, що не може не продирати нутро. Останній відображає непрості реалії сьогодення, розповідає просто, відверто інколи іронічно. Насамперед він цікавиться тим, як внутрішній світ стикається із зовнішнім, і які прицьому виникають, часом болючі, протиріччя. Книга стане цікава кожному, хто задумується над подіями війни та осмисленням їхнього сприйняття.

“24.02” – це перша мною прочитана українська не художня, а швидше документальна книга про жахливі події 2022 року.
Кожного дня автор описував свій день, який зовсім не схожий на звичайний буденний день, бо це були дні під час повномасштабної війни для простого мирного жителя Столиці.
Кожна його історія змушує затамувати подих, а інколи, навіть, думати що це просто якась фантастика, а не реальність 21го століття..
Автор звичайний молодий хлопець, без воєнної підготовки, який залишився в себе в квартирі з гаслом «мій дім – моя фортеця», аби описати своїм читачам про страшні події цього часу, про те як готувалися мирні жителі зустрічати ворога, про те як на 15й день війни людський організм звик до вибухів і пострілів і вже майже не реагував на це, та інші моторошні і водночас сміливі моменти з власного життя.
Дуже вражає історія про вивезення мертвого тіла батька однієї жіночки із зони активних бойових дій. Питання ж навіть не в організації процесу, а те що люди готові ризикувати своїм життям та здоров’ям просто так… Феномен в тому, що такі відважні вчинки робляться простими смертними людьми, а не супер героями із Марвел.
Автор часто показував на прикладах як швидко змінилися цінності всіх мирних жителів під час війни. В розділі “Кредит молодості” гарно описано про те, яка ж вдача бути просто здоровим. І тепер кожен читач зможе сприймати по іншому побажання на день народження від прабабусі «головне побільше тобі здоров’я».
“24.02” – дуже потужна книга, яка переносить думки читача повністю в події які відбуваються під час війни. Книга охоплює велике коло читачів, від школярів до пенсіонерів.